Щоденник ЦНАПу Полтавської області під час повномасштабної війни
Пам’ятаємо 29 січня 2021 року так, ніби це було вчора. Тоді Семенівською селищною радою Полтавської області було прийнято рішення про створення Центру надання адміністративних послуг. Це змінило життя понад 17 тисяч українців, адже вони отримали доступ до сучасного, якісного та доступного держсервісу.
Ми поступово розширювали перелік адміністративних послуг, що надаються через ЦНАП. Починали із 45, а в січні 2022 року їх кількість становила 235.
Ми постійно розвивали наш відділ, підвищували якість сервісів, навчалися, проводили щотижневі круглі столи для вивчення актуальних змін до законодавства у сфері надання адміністративних послуг... У нас ще було багато дій та планів, але потім настав той самий ранок.
[24 лютого 2022 року]. Нас розбудила війна.
Один із наших колег — високопрофесійний державний реєстратор і дуже хороша людина — одразу приєднався до лав Збройних Сил України. А ми розпочали роботу на фронті турботи.
[Від 24 лютого 2022 року. Далі не датую, бо кожен день — ніби в лютому]. На наш ЦНАП покладено ведення первинного обліку прибулих на територію громади осіб, евакуйованих із зони воєнних дій.
Про наші емоції говорити важко. У горлі постійно ком, а в голові — чітке усвідомлення, що ми повинні допомогти і тим, хто цього вимагає з криками та тупотінням, і тим, хто сором’язливо опускає голову. Адже і в одних, і в других очах біда та горе. Тому нашим завданням №1 стало докладати всіх зусиль, аби розрадити, заспокоїти та якісно, швидко й зручно надати запитувані послуги.
У перервах між прийомом громадян плетемо маскувальні сітки, сортуємо одяг та формуємо посилки на передову для наших захисників.
Віра в перемогу не покидає нас ні на хвилину і тільки розпалює жагу до дій.
[Ще трохи про наші справи].
- Ми постійно формуємо бази осіб, готових допомогти із житлом для внутрішньо переміщених осіб. Жителі громади, які мають можливість прихистити людей із території воєнних дій, залишають у Центрі інформацію про житло та свої контактні дані. А потім, коли до нас звертаються особи, які потребують прихистку, ми сконтактовуємо їх між собою.
- Дбаємо про дітлахів відвідувачів. Для цього ми створили в зоні очікування дитячий куточок з іграшками, розмальовками, кольоровими олівцями, наліпками. Адже під час війни діти все одно залишаються дітьми, і потрібно якось скрашувати їх час перебування у ЦНАП.
- Під час воєнного стану працівники ЦНАП у турборежимі вчаться надавати нові адміністративні послуги. Тож ми приймаємо повідомлення про пошкоджене майно, документи для компенсації витрат власникам житла за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, займаємося розселенням ВПО.
- Навчаємо користуватися застосунком Дія та корисними мобільними додатками під час війни, а також консультуємо щодо отримання е-послуг. Бо хочемо, щоб наші відвідувачі отримували адміністративні послуги сучасно, безбар’єрно, просто та дієво.
- Готуємося після перемоги відновлювати все зруйноване. Для цього ми вже запровадили надання будівельних послуг.
- Піклуємося про ментальне здоров'я. Ні для кого не секрет, що робота в умовах війни — це стрес. Адже щодня ми маємо спілкуватися з людьми в кризових станах. З цією метою фахівці нашого Центру взяли участь у проєкті «Підтримка доступності послуг в Україні», у межах якого отримали психологічну допомогу та обмінялися досвідом з колегами.
- Надаємо онлайн-консультації та роз'яснення громадянам із найрізноманітніших та найактуальніших питань у сфері надання адміністративних послуг, зокрема щодо отримання різних видів допомог (ООН, Червоний Хрест). До того ж Семенівський селищний голова Людмила Милашевич сприяє успішному втіленню всіх наших ініціатив, завжди підтримує і допомагає.
Ми усвідомлюємо, що наша зброя — це безперебійний та сучасний держсервіс. Тому ми продовжуємо розвиватися і, як співається у сучасній пісні, «…нас не зламає війна, наша віра єднає серця».
Ми віримо в перемогу. Ми віримо в Збройні Сили України.
Все буде ЦНАП. Все буде Україна.
Матеріал підготовлено начальницею Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Іриною Зубчук
Інші історії